Шаленне кохання

Я шаленно люблю жінок-курців!

У них є щось загадкове і романтичне – від паровоза, і щось прозаїчне – від попільнички. Правда злі язики нахабно стверджують що жінка яка палить не так молодо виглядає поряд з некурящою. Але зате як ефектно! Кругом дим, дим, дим, а в центрі вона – проста і ділова, як одиночна фабрична труба!
А поцілунки! … Такі запаморочливі – поцілуєш, то захитаєшся, як Іван-царевич після зустрічі зі Змієм Гориничі. Є, правда, зіпсовані до мозку кісток мужики, яким більше подобатися ніжна оксамитова шкіра Василини Прекрасної і вабливий білий колір її обличчя. Але мене особисто цей білий колір тільки дратує!
Інша справа жовто-землянисте лице курящої жінки, воно так підходить до її жовтуватих, злегка прокопчених зубів. Не треба навіть згадувати Бабу Ягу. Ось вона поряд в твоїх обіймах. Нехай і зморена, зморщена, вигоріла, як чинарик, до самого хребта, але зате яка близька, своя, рідна, нікотинова!
Для неї не треба складати безсмертні вірші, бігати по місту за першими тюльпанами, нести на руках до самого Палацу одруження! Просто можеш міцно обійняти її за плечі і ніжно сказати в пожовкле вухо «Кури кохана! Пали на здоров’ячко! Коні ж не вимерли! »