Стадії розвитку алкоголізму

Алкоголізм, є хронічне захворювання, що протікає в три стадії, які послідовно міняють одна одну. Перехід від однієї стадії алкоголізму  до іншої відбувається плавно й непомітно. При вживанні алкоголю розвиток хвороби незворотній.

Алкоголізм ніколи не починається раптово. До виникнення хвороби обов’язково існує період більш-менш регулярного вживання алкоголю, так званого “культурного” пиття (святкування днів народження, державних і релігійних свят, призначень на посаду, досягнень в роботі, чи просто з нагоди зустрічі та спілкування з друзями). Він має різну тривалість, частіше в діапазоні від одного року до десяти років.

Схильні до алкоголізму люди, підлітки проходять цей етап дуже швидко, часом усього за кілька місяців, далі наступає період «малокультурного» пиття, що, по суті, означає перехід у першу стадію алкоголізму. Алкоголіками не народжуються. Всі алкоголіки колись розпочинали пити культурно. Кожна людина, що систематично вживає спиртні напої, ризикує стати алкоголіком.

Зупинити цю хворобу взмозі тільки повна і остаточна тверезість. Але навіть при дуже рідких і коротких зривів, наприклад при одному епізоді в кілька років, хвороба буде неухильно прогресувати. Кожен, навіть дуже рідкий і нетривалий зрив не просто відкидає людину назад, а ускладнює алкогольну залежність, затягуючи численні вузлики проблем.

Перша стадія алкоголізму

Людина захоплюється спиртним, але пити не вміє. Відчуваючи підсвідомий потяг до алкоголю, шукає друзів, компанії де можливе розпиття  алкогольних напоїв. У стані сп’яніння може наламати дров.

Після п‘янки спочатку виникає відчуття сорому, бажання зменшити частоту вживання. Але, через деякий час бажання випити не знає ні місця ні міри. Лікарі називають це втратою ситуаційного й кількісного контролю.

Самопочуття наступного дня  задовільне,  похмілля ще не наступає. З’являються амнезії. Це ще не професіонал, але вже аматор високого розряду. На цій стадії пити, як правило, не кидають, тому що здоров’я поки вистачає. Перша стадія триває кілька років, перехід у другу майже невідворотний.

Друга стадія алкоголізму

До симптомів першої стадії приєднується основна ознака алкоголізму – абстинентный синдром.

Спочатку алкоголік здатний терпіти до вечора й «поправляє» здоров’я тільки після роботи. Наступний етап залежності наступає, коли до вечора алкоголік дотерпіти вже не може й похмеляється в обідню перерву. Надалі  й до обіду терпіти більше незмога , і опохмелення відбувається з ранку, причому згодом  усе раніше й раніше. Ранкове похмілля вказує на перехід алкоголізму в запійну стадію

Неминучі проблеми в родині, на роботі (якщо й те, і інше ще не загублено). Життя йде під укіс, стає неконтрольованим, але зізнатися в цьому самому собі страшно. Алкоголь займає основне місце у свідомості, без спиртного життя здається безглуздим. Родина, діти, робота й все інше йдуть на другий план.

Одні п’ють майже постійно, інші – з перервами, але в обох випадках хвороба прогресує, тому що зупинити природний плин алкоголізму  може тільки остаточна тверезість. І хоч толерантність до алкоголю зросла у 4-5 разів (може випити близько літра міцних алкогольних напоїв не п‘яніючи – професіонал) внутрішні резерви організму вичерпалися й здоров’я вже не те. На цій стадії роблять часті спроби кинути пити

Третя стадія алкоголізму

Закономірний фінал багаторічного зловживання алкоголем. Стадія деградації й розплати за давно втрачене задоволення. Важкий абстинентный синдром, запої, алкогольне пошкодження печінки й інших органів, імпотенція, епілептичні припадки, алкогольні психози, розлади пам’яті, энцефалопатія, поліневрити, слабоумство, висока смертність.

Це не аматор, тим більше не професіонал, це руїна. Не тільки кращі роки безповоротно загублені, але, мабуть, і все життя. Як не здасться дивним, але навіть у цій стадії можна кинути пити, звичайно в досить поважному віці й занадто пізно для того, щоб встигнути насолодитися нормальним життям.

Усього кілька років назад у лікарів був термін – побутове пияцтво. Що це таке – незрозуміло. Це як би п’яниця, але ще не алкоголік. Термін невдалий і зайвий. Між п’яницею й алкоголіком немає ніякої принципової різниці, будь-який п’яниця, без сумніву, є алкоголіком. Тому тепер, п’яниць у природі більше немає, залишилися тільки алкоголіки. Але і це не остаточні зміни. Термін “алкоголізм” тепер поступово витісняється більше поблажливим і милозвучним словом “залежність”.

Треба сказати, що як би ми самі, наші родичі або лікарі не назвали наш випадок, допустимо, епізодичним зловживанням, пияцтвом, розбещеністю, дурістю, алкоголізмом або залежністю, – це нічого не міняє. Справа не в термінах. Важливо усвідомити, що проблема існує, і її треба якимсь чином вирішувати.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *